ПРОЯВИ НЕКЛІНІЧНОГО НАРЦИСИЗМА: ПОШУК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВІДМІННОСТЕЙ

Запропонована стаття ґрунтується на досвіді багатьох років роботи автора над проблемою індивідуальних відмінностей осіб, які відрізняються індивідуально-психологічними особливостями емоційності. Розглядаються особливості деяких небажаних соціальних проявів, що відносяться до нарцисичних тенденцій, до крайніх (субклінічних) варіантів «норми». «Вільний індивідуалізм», що став популярним останні роки у суспільстві, не тільки призводить до порушень спілкування, порушень міжособистісних відносин, впливає на успішність діяльності, а й сприяє розвитку особистісної організації як нарцисичної. Саме тому актуальним стає теоретико-методологічне обґрунтування проблеми нарцисизма, вивчення його психологічних виявів, індивідуальних варіацій ознак цього феномена. Підґрунтям для пошуку індивідуально-типових особливостей нарцисизма нами обрано емоційність, яка розглядається як стійка схильність до переживання емоцій певної якості (знак і модальність домінуючих емоцій). Мета статті – виклад та обговорення результатів дослідження індивідуально-психологічних особливостей неклінічного нарцисизма в осіб, котрі різняться за емоційністю. Виявлена наявність від’ємних значущих зв’язків між емоційною модальністю «Радість» і більшістю показників нарцисизма; у той же час модальності «Гнів» «Страх», «Печаль» корелюють із показниками нарцисизма переважно додатно. Розглянуті профілі нарцисизма осіб, що різняться за емоційністю (стійке домінування однієї з емоційних модальностей); вивчені «психологічні портрети» осіб, які схильні до нарцисичних тенденцій, і його специфіка в представників мономодальних типів емоційності; встановлені відмінності в структурі й проявах нарцисизма між представниками різних типів емоційності. Підтверджено припущення про те, що індивідуальна своєрідність нарцисичних рис у межах психічної норми, варіативність їх індивідуальних композицій (якісно-кількісна комбінація компонентів нарцисизма) зумовлені ступенем домінування певної емоційної модальності. Література Гордієнко,І.О. (2017). Самоприйняття та нарцисизм: співвідношення показників. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Проблеми сучасної психології особистості» (м. Одеса, 25-26 травня 2017). (Випуск 8, с.62–67 ). Одеса : ВМВ. Егорова, М.С., & Ситникова, М.А. (2014). Тёмная триада. Психологические исследования, 7(10). Залуцкая, Н.М. (2003). Индекс функционирования Self-системы (на основе теста оценки нарцисизма). Санкт Петербург : НИПНИ им. В.М.Бехтерева. Клепикова, Н.М. (2011). Операциональное определение нарцисизма в пределах психической нормы. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Хабаровск. Корнилова, Т.В., Корнилов, С.А., Чумакова, М.А., & Талмач, М.С. (2015). Методика диагностики личностных черт «Темной триады»: апробация опросника «Темная дюжина». Психологический журнал, 36(2), 99–112 . Издательский дом ВЭШ Меленчук, Н.І. (2015). Нарцисичні прояви авантюрності. Наука і освіта, 10, 91–97. Одеса: ПНЦ НАПН України. Меленчук, Н.І., & Бєлєнцова, О.В. (2019). Нарцисизм як предиктор авантюрності особистості. Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Проблеми сучасної психології особистості. Ресурси та чинники психологічного благополуччя особистості» (м. Одеса, 21 березня 2019 р). (с. 113–120.) Одеса : ВМВ. Модель структуры личности HEXACO. Режим доступа: http://hexaco.org/scaledescriptions Небылицын, В.Д. (2000). Проблемы психологии индивидуальности. А.В. Брушлинский и Т.Н. Ушакова. (Ред.).Москва : Московский психолого-социальный институт. Воронеж : Изд-во НПО «МОДЭК». Ольшанникова,А.Е. (1978). К психодиагностике эмоциональности. Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. В.В. Давыдов (Ред.). 93–105 . Москва : «Педагогика» Рейковский, Януш (1979). Экспериментальная психология эмоций. Москва : Прогресс. Режим доступа: http://vprosvet.ru/biblioteka/eksperimentalnaya-psihologiya-emocij Саннікова,О.П. (2003). Науково-методичний твір «Психодиагностический четырехмодальностный тест-опросник эмоциональности». Заявка № 8664 від 30.09.2003; реєстрац. № 8828 від 24.11.2003. 30 с. Саннікова,О.П. (2014). Емоційність як системна властивість особистості. ІІІ Всеукраїнський психологічний конгрес з міжнародною участю «Особистість у сучасному світі». (с. 77–82). Київ : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство». Саннікова, О.П. (2014). Континуально-ієрархічна модель емоційності. Наука і освіта, 1(СХVІІІ), 44–50 . Саннікова, О.П., & Децик, М.П. (2018). Пошук індивідуальних відмінностей у проявах нарцисизма. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Проблеми сучасної психології особистості» (м. Одеса, 17-18 травня 2018 р.). (Випуск 9, с. 16–22 ). Одеса : ВМВ. Фрейд, (2006) О введении понятия «нарцисизм». Психология бессознательного. Москва : СТД, 39–73 . Фромм, Э. (2010). Душа человека. Москва : ACT. Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotekBuks/Psihol/from/indexphp Ekman, P., Friesen, W., & Tomkins, S. (1971). Facial affect scoring technigues: a first validity studi. Semiotika, 3, 37–58. https://doi.org/10.1515/semi.1971.3.1.37 Izard, C.E. (1971). The face of New York : Appleton. Jonason, P.K. Jones, , & Krause, L. (2013). The emotional deficits associated with the Dark Triad traits: Cognitive empathy, affective empathy, and alexithymia. Person. and Individ. Diff., 55, 532–537. Jones, D.N., & Paulhus, D.L. (2010). Different provocations trigger aggression in narcissists and psychopaths. Social Psychological and Personality Science, 1, 12–18 . Morf, C.C. & Rhodewalt, F. (2009). Die Paradoxa des Narzissmus ein dynamisches selbstregulatorisches Prozessmodell. Narzissmus Grundlagen – Störungsbilder – Therapie. Stuttgart-New York : Schattauer, 308–347. Paulhus, D.L., & Williams, K.M. (2002). The Dark Triad of personality: Narcissism, Machiavellianism, and Psychopathy. Journal of Research in Personality, 36, 556–563. Sannikova, P., Sannikov, O.I., & Husak, L.I. (2020). Features of decisiveness in individuals with different emotional disposition. Georgian Medical News, 4(301), 136–142. Svindseth, M.F., Sorebo, O., Nottestad, J.A., Roaldset, J.O., Wallin, J., & Dahl, A.A. (2009). Psychometric examination and normative data for the narcissistic personality inventory 29 item version. J. Psychol., 50(2), 151–159.

The causal role of magnesium deficiency in the neuroinflammation, pain hypersensitivity and memory/emotional deficits in ovariectomized and aging mice

Background: Postmenopausal women often suffer from chronic pain, memory decline and mood depression. The mechanisms underlying the neuronal disorders are not fully understood and effective treatment is still lacking.Methods: Oral administration of magnesium-L-threonate was tested to treat the neuronal disorders in ovariectomized and aging mice. The pain hypersensitivity, memory function and depression were measured with a set of behavioral tests. Western blots and immunochemistry were used to assess molecular changes.Results: Chronic oral administration of magnesium-L-threonate substantially prevented or reversed the chronic pain, and memory/emotional deficits in both ovariectomized and aging female mice. We found that phospho-p65, an active form of nuclear factor-kappaB, tumor necrosis factor-alpha and interleukin-1beta were significantly upregulated in the neurons of dorsal root ganglion, spinal dorsal horn and hippocampus in ovariectomized and aging mice. The microglia and astrocytes were activated in spinal dorsal horn and hippocampus. The peptidergic C-fibers in dorsal horn were increased, which are associated with potentiation of C-fiber-mediated synaptic transmission in the model mice. In parallel with neuroinflammation and synaptic potentiation, free Mg2+ levels in plasma, cerebrospinal fluid and dorsal root ganglion neurons were significantly reduced. Oral magnesium-L-threonate normalized the neuroinflammation, synaptic potentiation and Mg2+ deficiency, but did not affect the estrogen decline in ovariectomized and aging mice. Furthermore, in cultured dorsal root ganglion neurons estrogen elevated intracellular Mg2+, and depressed the upregulation of phospho-p65, tumor necrosis factor-alpha and interleukin-1beta exclusively in the presence of extracellular Mg2+.Conclusions: Estrogen decline in menopause causes neuroinflammation by reducing intracellular Mg2+ in neurons, leading to chronic pain, memory/emotional deficits. Thus, supplement Mg2+ by oral magnesium-L-threonate may be a novel approach for treating menopause-related neuronal disorders.

A pioneering study indicate role of GABRQ rs3810651 in ASD severity of Indo-Caucasoid female probands

Alteration in gamma aminobutyric acid (GABA), the principal inhibitory neurotransmitter, is speculated to be a potential risk factor for Autism Spectrum Disorder (ASD) due to an altered expression in the brain. Sensory, social, and emotional deficits of subjects with ASD were reported to be caused by an imbalance between excitatory and inhibitory neurotransmission as well as GABAergic dysfunction caused by inadequate receptor function. We for the first time studied association between ASD and a missense coding variant rs3810651 (I478F) in the GABRQ gene, encoding for one of the subunits of GABAA receptors. Stratified analysis on families with ASD probands (N = 251) and ethnically matched control subjects (N = 250) revealed marginally higher frequency of “A” allele and “AA” genotype in female ASD probands as compared to gender matched controls. Female probands demonstrated higher severity for Verbal communication (χ2 = 5.75, P = 0.01), Activity level (χ2 = 7.26, P = 0.007), as well as Level and consistency of intellectual response (χ2 = 7.83 P = 0.005) in presence of “A/AA” warranting further in-depth investigation on the role of rs3810651 in ASD.

Lateralized deficits in arousal processing after insula lesions: behavioral and autonomic evidence

A large body of evidence ascribes a pivotal role in emotion processing to the insular cortex. However, the complex structure and lateralization of emotional deficits following insular damage are not understood. Here, we investigated emotional ratings of valence and arousal and skin conductance responses (SCR) to a graded series of emotionally arousing scenes in patients with left (n = 10) or right (n = 9) insular damage and in healthy controls (n = 18). We found a significant reduction in overall SCRs, arousal ratings and valence extremity scores in right-lesioned patients, as compared to left-lesioned patients and healthy controls. Additional analyses of correlations between subjective arousal ratings resp. SCR and normative arousal ratings revealed that both lesion groups had evaluative and physiological difficulties to discover changes in stimulus arousal. Although no group differences emerged on overall ratings of valence, analysis of correlations between subjective and normative valence ratings displayed markedly reduced accuracy in right-lesioned patients, as compared to left-lesioned patients and healthy controls. Our findings support the hypothesis that the left and right insulae subserve different functions in emotion processing, potentially due to asymmetrical representations of autonomic information in the left and right human forebrain. The right insula may serve as integral node for sympathetic arousal and cognitive affective processing.

The Interrelation Between Peripersonal Action Space and Interpersonal Social Space: Psychophysiological Evidence and Clinical Implications

The peripersonal space is an adaptive and flexible interface between the body and the environment that fulfills a dual-motor function: preparing the body for voluntary object-oriented actions to interact with incentive stimuli and preparing the body for defensive responses when facing potentially harmful stimuli. In this position article, we provide arguments for the sensorimotor rooting of the peripersonal space representation and highlight the variables that contribute to its flexible and adaptive characteristics. We also demonstrate that peripersonal space represents a mediation zone between the body and the environment contributing to not only the control of goal-directed actions but also the organization of social life. The whole of the data presented and discussed led us to the proposal of a new theoretical framework linking the peripersonal action space and the interpersonal social space and we highlight how this theoretical framework can account for social behaviors in populations with socio-emotional deficits.

Vagus Nerve Stimulation Ameliorates Cognitive Impairment and Increased Hippocampal Astrocytes in a Mouse Model of Gulf War Illness

Gulf war illness (GWI), is a chronic multi-symptom illness that has impacted approximately one-third of the veterans who served in the 1990 to 1991 Gulf War. GWI symptoms include cognitive impairments (eg, memory and concentration problems), headaches, migraines, fatigue, gastrointestinal and respiratory issues, as well as emotional deficits. The exposure to neurological chemicals such as the anti-nerve gas drug, pyridostigmine bromide (PB), and the insecticide permethrin (PER), may contribute to the etiologically related factors of GWI. Various studies utilizing mouse models of GWI have reported the interplay of these chemical agents in increasing neuroinflammation and cognitive dysfunction. Astrocytes are involved in the secretion of neuroinflammatory cytokines and chemokines in pathological conditions and have been implicated in GWI symptomology. We hypothesized that exposure to PB and PER causes lasting changes to hippocampal astrocytes, concurrent with chronic cognitive deficits that can be reversed by cervical vagus nerve stimulation (VNS). GWI was induced in CD1 mice by injecting the mixture of PER (200 mg/kg) and PB (2 mg/kg), i.p. for 10 consecutive days. VNS stimulators were implanted at 33 weeks after GWI induction. The results show age-related cognitive alterations at approximately 9 months after exposure to PB and PER. The results also showed an increased number of GFAP-labeled astrocytes in the hippocampus and dentate gyrus that was ameliorated by VNS.

Aspergillus versicolor Inhalation Triggers Neuroimmune, Glial, and Neuropeptide Transcriptional Changes

Increasing evidence associates indoor fungal exposure with deleterious central nervous system (CNS) health, such as cognitive and emotional deficits in children and adults, but the specific mechanisms by which it might impact the brain are poorly understood. Mice were exposed to filtered air, heat-inactivated Aspergillus versicolor (3 × 105 spores), or viable A. versicolor (3 × 105 spores) via nose-only inhalation exposure 2 times per week for 1, 2, or 4 weeks. Analysis of cortex, midbrain, olfactory bulb, and cerebellum tissue from mice exposed to viable A. versicolor spores for 1, 2, and 4 weeks revealed significantly elevated pro-inflammatory ( Tnf and Il1b) and glial activity ( Gdnf and Cxc3r1) gene expression in several brain regions when compared to filtered air control, with the most consistent and pronounced neuroimmune response 48H following the 4-week exposure in the midbrain and frontal lobe. Bulk RNA-seq analysis of the midbrain tissue confirmed that 4 weeks of A. versicolor exposure resulted in significant transcriptional enrichment of several biological pathways compared to the filtered air control, including neuroinflammation, glial cell activation, and regulation of postsynaptic organization. Upregulation of Drd1, Penk, and Pdyn mRNA expression was confirmed in the 4-week A. versicolor exposed midbrain tissue, highlighting that gene expression important for neurotransmission was affected by repeated A. versicolor inhalation exposure. Taken together, these findings indicate that the brain can detect and respond to A. versicolor inhalation exposure with changes in neuroimmune and neurotransmission gene expression, providing much needed insight into how inhaled fungal exposures can affect CNS responses and regulate neuroimmune homeostasis.