Purpose. This study is devoted to the gender differences in voice perception and their reflection in the English belles-lettres discourse. The purpose of the study is to make a comparative analysis of voice prosodic characteristics and their verbalization means in female and male authors’ and to study how gender differences (if any) in voice perception are reflected in the English belles-lettres discourse.Methods. On the basis of our previous research of voice prosodic parameters verbalization in the modern English language the lexical units nominating voice prosodic characteristics (melody, loudness, voice quality, tempo) and their combinations were singled out in female and male belles-lettres discourses. Qualitative and linguistic analyses highlight the main peculiarities of female and male author’s voice perception verbalization in the novels “Bridget Jones’ diary” by H. Fielding and “Never let me go” by K. Ishiguro.Results. The results of the study show that in the male belles-lettres discourse the most significant verbalized voice prosodic characteristics are loudness and combinations of melody and loudness, to be more precise, of low pitch and decreased loudness. Thus, the prosodic characteristic of loudness goes first in the reflection of the voice perception in the male discourse. In the female belles-lettres discourse verbalized voice quality and combinations of two and three prosodic characteristics proved to play a leading role. Verbalized combinations of high pitch and increased loudness as well as of slurred voice quality and decreased loudness appear to be pivotal in the female author. This fact sustains the idea that the female writer favours a more detailed description of the voice prosodic characteristics meanwhile the male author tends to a general reflection of voice perception, foregrounding one prosodic parameter of loudness.Conclusions. These results allow to conclude about female higher accuracy in voice perception and its verbalization. Melody and tempo seem to be the least important in voice perception and its reflection for both female and male authors. Мета. У статті представлено результати аналізу гендерних аспектів перцепції голосу та їх реалізації в англомовному художньому дискурсі. Здійснено порівняльний аналіз засобів вербалізації просодичних параметрів голосу у фемінному та маскулінному худож-ньому дискурсах. Досліджено деякі гендерні аспекти перцепції голосу та її віддзеркалення в англомовному художньому дискурсі.Методи. З огляду на результати наших попередніх досліджень, із фемінного та маскулінного художніх дискурсів було виокремлено лексичні одиниці, що вербалізують просодичні характеристики голосу (гучність, мелодійний компонент, темп, якість голосу) та їх комбінації. За допомогою кількісного та лінгвістичного аналізів було висвітлено основні особливості пер-цепції голосу автором-жінкою Х. Філдінг і автором-чоловіком К. Ісігуро в творах “Bridget Jones’s diary” та “Never let me go”.Результати. Pезультати дослідження доводять, що в маскулінному художньому дискурсі найбільш значущими виявилися вербалізовані просодичні характеристики гучності та комбінації гучності та мелодики, точніше, низького рівню голосового тону та пониженої гучності. Таким чином, параметр гучності відіграє найголовнішу роль в відображенні слухової перцепції в маскулінному художньому дискурсі. Що стосується фемінного художнього дискурсу, то тут провідна роль належить якості голосу та комбінаціям двох або навіть трьох просодичних характеристик. Серед комбінацій просодичних параметрів голосу найбільш вагомими є вербалізовані комбінації високого рівня голосового тону й підвищеної гучності разом із комбінаціями недбалої якості голосу й пониженої гучності. Цей факт підтверджує припущення про те, що авторові-жінці притаманний більш детальний опис сприйнятого на слух голосу, а саме його просодичних характеристик, в той час як автор-чоловік тяжіє до більш загального відображення слухової перцепції, висуваючи на перший план одну просодичну характеристику гучності.Висновки. Отримані прелімінарні результати дають змогу зробити висновок про те, що авторам-жінкам притаманна біль-ша точність та детальність слухової перцепції й її відображення, на відміну від авторів-чоловіків. Мелодика разом із темпом та їх вербалізація виявилися найменш значущими як для фемінного, так і для маскулінного художнього дискурсів.