ПСИХОДІАГНОСТИКА ЕСТЕТИЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ

Актуальність дослідження. Прискорення темпу життя, зростання економічної спроможності громадян, виробничих потужностей і товарообігу, процеси глобалізації соціально-економічного простору і зростання ролі Інтернет-торгівлі – все це виступає чинником високої потреби суспільства в естетизації різних видів економічної діяльності загалом та життєдіяльності людини – зокрема. Попри широке використання терміну «естетичний інтелект» в економіці, у психології міра вивчення естетичного інтелекту значно поступається іншим видам інтелекту. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики естетичного інтелекту особистості. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 272 особи, віком 17-60 років, 156 жінок та 116 чоловіків. Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує провідний тип репрезентативної системи (К.І. Фоменко), опитувальник емоційного інтелекту Н. Холла, батарею адаптованих тестів для вивчення рівня розвитку естетичного сприйняття (О.М. Торшилова і Т.В. Морозова). Результати. Концептцалізовано та операціоналізовано поняття естетичного інтелекту. Доведено валідність та надійність опитувальника, що вимірює рівень розвитку естетичного інтелекту. Висновки.Теоретичний аналіз проблеми естетичного інтелекту дозволив визначити його як здатність розуміти, аналізувати, інтерпретувати, оцінювати та використовувати для розв’язання повсякденних та професійних завдань інформацію про об’єкти та явища навколишньої дійсності природного чи штучного походження, отриману на основі естетичного сприйняття. У результаті апробації методики дослідження естетичного інтелекту було доведено її високу надійність та валідність. Виявлено позитивні зв’язки естетичного інтелекту та естетичних здібностей, причому достатній рівень останніх є умовою для високого рівня естетичного інтелекту особистості.

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЕКОНОМІСТА

Актуальність дослідження: розвиток професійних якостей майбутніх економістів залежить від сформованості їх професійної компетентності, саме тому важливим виявляється питання про операціоналізацію поняття «професійна компетентність фахівця-економіста» у сучасній психології. Мета дослідження: концептуально обґрунтувати теоретичну модель професійної компетентності економіста. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми професійної компетентності економіста. Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену професійної компетентності фахівця економічного профілю, проаналізовано сутнісні її ознаки, побудовано теоретичну модель. Висновки:У результататі теоретичного аналізу проблеми професійної компетентності майбутніх економістів її було визначено як вмотивовану здатність до успішного здійснення професійної діяльності економіста, що забезпечується сукупністю професійно значущих знань та вмінь, когнітивних особливостей, регулятивних, організаційних, комунікативних та управлінських здатностей. Теоретичну модель професійної компетентності економіста сладають такі компоненти: ціннісно-мотиваційний (вмотивованість на професійну діяльність, інтерес до економіки кар’єрна спрямованість), регулятивно-вольовий (саморегуляція професійної діяльності, адаптивні копінг-стратегії, високий наполегливість, завзятість, стресостійкість, рефлексивність), організаційно-управлінський (афіліативна спрямованість, організованість, здатність до планування, контролю, оцінки поточної діяльності та прогнозування), комунікативно-коопераційний (комунікативні навички, здатність до конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій, вміння працювати у команді, знання ділового етикету), когнітивний (обізнаність у професійній діяльності, метакогнітивні вміння), інформаційно-діяльнісний (інструментально-методологічна озброєність в економіці).

СПОРТИВНИЙ ПЕРФЕКЦІОНІЗМ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ФЕНОМЕНУ

Актуальність дослідження: визначається необхідністю вивчення перфекціонізму у спортсменів як професійно значущою диспозиації. Мета дослідження: концептуалізувати поняття спортивного перфекціонізму та виявити психологічний зміст та практичне втілення його базових характеристик. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції спортивного перфекціонізму). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену спортивного перфекціонізму, охарактеризовано його типологічні та структурно-функціональні характеристики. Висновки:Спортивний перфекціонізм є прагненням до досконалості й неперевершеності у спорті, обумовленим завищеними стандартами виконання на тлі критичного ставлення спортсмена до себе і катастрофізацією спортивних невдач, мотивацією високих спортивних досягнень та (чи) страхом невдачі у спорті, особливостями батьківського виховання та критики. Спортивний перфекціонізм проявляється як вимогливість до себе як суб’єкта спортивної діяльності, до інших учасників спортивної діяльності та як переконаність у тому, що вимоги тренера є високими і потребують постійного самовдосконалення. Спортивний перефекціонізм доцільно характеризувати через такі особистісні риси, когніції, диспозиції і поведінкові прояви, які можуть виявлятись в залежності від міри його розвитку загалом та ступеню адаптивності, а саме: схильність до порядку та організованість, схильність до прокрастинації, тривожність, поєднання страха невдачі та вмотивованості на успіх, когніції типу «все або нічого», губристичне прагнення до переваги, схильність порівнювати себе з іншими більш успішними спортсменами, негативне селектування, неадекватність самосприйняття та оцінки власної спортивної діяльності (викривлення когніцій), невпевненість у собі та безпорадність, нестабільність стильових особливостей атрибуцій успіху та невдачі (оптимізм – песимізм), негативне прогнозування спортивної діяльності. Показано, що сензитивним періодом для розвитку спортивного перфекціонізму доцільно вважати підлітковий, що вимагає окремого напряму у психологічному супроводі спортсменів цього віку.

РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ, ПСИХОДІАГНОСТИКА ТА ЗАСОБИ РОЗВИТКУ

Актуальність дослідження: Сьогодні резилієнс як особливість людської психіки набуває великого значення через необхідність опору стресам, пов’язаним із актуальними соціально-економічними проблемами – життям в умовах пандемії, соціально-політичних конфліктів, загостренням економічних проблем у державі тощо. Проблема резилієнс як здатності чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість є достатньо розробленою у зарубіжній психології, утім українськими дослідниками досі не було здійснено адаптації чи власні розробки засобів психодіагностики та розвитку резилієнс особистості. Мета дослідження: концептуалізувати поняття резильєнтності та виявити психологічний зміст та характеристики. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції резильєнтності). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену резильєнтності, проаналізовано його психологічні фактори та ресурсний потенціал для особистості. Висновки.У результаті теоретичного аналізу встановлено, що феномен резильєнтності у психології розуміється у трьох площинах – як риса чи здатність особистості долати стрес, як процес копінгу та як адаптаційно-захисний механізм особистості, що дозволяє протистояти стресу чи адаптуватись після психотравми. Перевагами дії резильєнтності є висока адаптивнітсь, психологічне благополуччя та успішність у діяльності індивіда. Психологічними факторами розвитку резильєнтності є націленість життя на певну мету, почуття узгодженості життя, перевага позитивних емоцій, життєстійкість, висока адекватна самооцінка, активні копінги, самоефективність, оптимізм, наявність соціальної підтримки та спроможність звертатись за підтримкою до інших, когнітивна гнучкість, висока духовність особистості.

ПРЕДИКТОРИ ТВОРЧИХ СПРОМОЖНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Актуальність дослідження: Соціальна значущість у дослідженні дивергентного мислення вбачається у його провідній ролі у розвитку нестандартного мислення, креативності та здатності бачити різні варіанти розв’язання професійно-практичних завдань. Попри усталеність поняття дивергентного мислення у психології, його зміст та психологічні ознаки є маловивченими і такими що зводяться до феномену креативності, саме тому розрізнення цих феноменів є окремим теоретико-методологічним завданням. Мета дослідження: дослідити особливості розвитку та психологічні предиктори компонентів творчих спроможностей (креативності та творчої активності) у майбутніх фахівців різних профілів професійної підготовки. Методи дослідження:тест креативності Е. Торренса, тест вербальної креативності С. Медніка у модифікації А. Н. Вороніна, опитувальник творчої активності М.М. Кашапова, опитувальник «Академічна саморегуляція» Р. М. Райана, Д. Р. Коннелла, адаптований М. В. Яцюк, діагностичний опитувальник опитувальник «Стиль саморегуляції особистості – ССП-98», експериментально-інтроспективна методика «Метакреативні здібності» (EIMCA) М.В. Саврасова, непараметричні методи, регресійний аналіз. Результати дослідження: у статті представлені результати порівняльного аналізу креативності та творчої активності студентів різних профілів навчання, виявлено регулятивні предиктори творчої активності та креативності студентів. Висновки:У результаті порівняльного аналізу було визначено, що у студентів мистецького профілюб найвищий рівень показників образної креативності, у той час як студенти гуманітарного профілю характеризуються найвищими показниками вербальної креативності. Предикторами образної креативності виступають показники внутрішньої саморегуляції, зовнішнього регулювання, здатності до планування та моделювання, програмування та оцінки результату. Предикторами вербальної креативності виступили креативна рефлексія, ідентифіковане регулювання, здатності до планування, моделювання та гнучкість саморегуляції. Предикторами творчої активності є креативна обізнаність та рефлексія, а також ідентифіковане регулювання діяльності.

ЕМОЦІЙНІ ЧИННИКИ КРЕАТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ

Актуальність дослідження: Стаття розкриває питання розвитку креативності за допомогою виявлення психологічних факторів, що заважають або сприяють креативності, в такому випадку стає задача пошуку регулюючих механізмів, які активують та підсилюють креативність, та ті фактори, що навпаки, притупляють або занижують її рівень. Мета дослідження:виявити емоційні чинники, які пов’язані та впливають на креативність підлітків. Результати дослідження: В роботі розкривається одна з актуальних проблем сучасної психології, що пов’язана з креативністю особистості. Проведено аналіз взаємозв’язків креативності з емоційними рисами, особливостями емоційного інтелекту, особливостями емоційного реагування, що пов’язані з креативністю особистостей підліткового віку, виявлено емоційний фактор креативності. Виявлений статистично достовірний негативний зв’язок оригінальності зі страхом, як емоційною рисою, позитивний зв'язок оригінальності з презирством, як емоційною рисою, виявлені статистично достовірні позитивні зв’язки емоційного інтелекту та його складових з оригінальністю, статистично достовірний позитивний зв'язок між практичним вмінням розпізнавати емоції з розробленістю та креативністю, визначено мінливість ознаки оригінальності зі зміною показника управління власними емоціями та презирства, як емоційної риси. Виявлено фактор креативності, який статистично достовірно пояснює мінливість креативності, та складається з інтересу, як емоційної риси, з оптимуму переживань, як засобу емоційного реагування, складових емоційного інтелекту, та зі способом емоційного реагування – апатією, як обмежуючим чинником креативності.

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ БОЙОВОГО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Актуальність дослідження. Статтю присвячено вивченню проблеми стресу, який є основним чинником, що впливає на життя людей, та тісно пов’язаний з їх психічним здоров’ям, фізичним та соціальним благополуччям. Це стає вкрай актуальним, коли під час бойових дій практично всі військовослужбовці переживають бойовий стрес. Його наслідки можуть проявлятися не тільки у гострому періоді у вигляді бойових стресових реакцій, поведінкових порушень, але й у більш віддаленому періоді у вигляді посттравматичних стресових розладів, сімейних, побутових та професійних проблем, асоціальної поведінки, розвитку психічних розладів. Мета дослідження: здійснити систематизацію наукових досліджень проблеми стресу, проаналізувати сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовців у провідних країнах-партнерах НАТО та окреслити основні напрями вдосконалення української системи профілактики та контрою бойового стресу у військовослужбовців. Методи дослідження. Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативно-правові документи щодо стресу, бойового стресу, сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовцівСША та провідних країн-партнерів НАТО, запропонувати шляхи вдосконалення української системи профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців. Результати. Для запобігання, ідентифікації та управління небезпечною поведінкою та бойовими стресовими реакціями, які можуть виникати у військовослужбовців під час участі в бойових діях, розробляються програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC). Програми СOSC направлені на покращення виконання бойових завдань, збереження боєготовності та боєздатності військовослужбовців та підрозділів, запобігання або мінімізацію негативного впливу бойового стресу на соматичне, психічне та соціальне здоров’я військовослужбовців, найшвидше повернення особового складу до виконання бойових завдань. Програми СOSC діють протягом всього процесу виконання бойових завдань військовослужбовцями (підготовка, участь у бойових діях, повернення з подальшою реадаптацією до мирного життя). Висновки. Теорія збереження ресурсів С. Хобфолла найбільш повно та обґрунтовано пояснює генезис бойового стресу, що виникає у військовослужбовців під час діяльності в екстремальних умовах. Згідно з цією теорією стрес виникає, коли ключові ресурси людини (здоров’я, благополуччя, родина, почуття власного достоїнства, мети та сенсу життя) перебувають під загрозою втрати, загублені або не вдається їх відновити після значних зусиль. Визначено, що бойовий стрес є процесом впливу факторів бойової обстановки на психіку військовослужбовця, що супроводжується зниженням рівня психологічної безпеки особистості та появою неспецифічних доклінічних психологічних проявів, які у сукупності уявляються поняттям «бойова психологічна травма особистості» або сягають специфічних нозологічних ознак психічних розладів, об’єднаних у категорію «бойова психічна травма». Для запобігання виникнення та розвитку бойового стресу необхідно розробляти та впроваджувати систему профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, яка повинна складається з заходів психологічної роботи, що проводяться на трьох етапах: підготовчому (перед виконанням бойових завдань), етапі безпосереднього виконання завдань у зоні бойових дій, завершальному етапі (після виконання завдань після повернення в пункт постійної дислокації).

ПСИХОДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ТА ЗАДОВОЛЕННЯ БАЗОВИХ ПОТРЕБ У РОБОТІ ДИЗАЙНЕРА

Актуальність дослідження: проблема мотивації вибору професії дизайнера і базових потреб у цій професії є новою у психологічній методології, тому розробка відповідного сучасного психодіагностичного інструментарію стає важливою складовою професійної підготовки фахівців-дизайнерів. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики мотивації вибору професії та задоволення базових потреб у роботі дизайнера. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 242 особи, віком 17-57 років, 154 жінок та 88 чоловіків, серед них 158 студентів, які навчаються за спеціальністю 022 «дизайн». Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує саморегуляцію творчої діяльності, зокрема внутрішню, ідентифіковану, інтроєктовану та зовнішню саморегуляцію творчої діяльності К.І. Фоменко, методику дослідження творчої активності М.М. Кашапова, методику дослідження кар’єрних орієнтацій Шейна. Результати. Розроблено опитувальник для діагностики мотиваційного профілю мотивів вибору професії та задоволення базових потреб у професії дизайнера. Доведено валідність та надійність опитувальника, показано типові мотиваційні профілі фахівця-дизайнера. Висновки.На основі мотиваційної моделі Ш.Річі,П.Мартіна було виділенодванадцятьфакторів-мотиваторів,що характеризуютьдомінантніпотреби фахівця-дизайнера, та створено опитувальник, який діагностує мотивацію вибору професії дизайнера та задоволеності базових потреб у його професійній діяльності, валідність та надійність якого доведені. Типологічний аналіз мотивів вибору професії майбутніх дизайнерів показав існування п’яти мотиваційних профілів: «орієнтованого на себе у професійно-творчій діяльності»; «орієнтованого на творчий продукт»; «орієнтованого на професійне благополуччя»; «орієнтованого на фінансове благополуччя» та «орієнтованого на інших».

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦЯ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Актуальність дослідження: вбачається у необхідності вивчення інтегральної професійної компетентності соціономістів, яка враховує усі особливості, функції, професійно важливі якості та здатності, що забезпечують ефективність та успішність їх професійної діяльності. Мета дослідження: розробити концептуальну модель професійної компетентності фахівця соціономічного профілю та описати її психологічні складові. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми професійної компетентності фахівця соціономічного профілю). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу проблеми професійної компетентності фахівця соціономічного профілю, представлено зміст та основні функції професій соціономічного профілю, подано теоретичну модель професійної компетентності фахівця соціономічного профілю. Висновки:Теоретичний аналіз проблеми професійної компетентності фахівця соціономічного профілю дозволив визначити основні функції та зміст професійної діяльності, а саме: спрямованість праці на соціальну взаємодію, включеність соціономіста у соціальні стосунки та необхідність постійного спілкування з людьми, оцінки соціальних об’єктів, а також надання соціальної допомоги різного роду (підтримки, супроводу, корекції, організації та управління тощо). Структура професійної компетентності фахівця соціономічного профілю представлена п’ятьома компонентами: емоційним (якості та здатності емоційного інтелекту та емоційної креативності), соціальним (соціально-інтелектуальні здатності, соціальна креативність та організаційні здатності), комунікативним (діалогічність, альтруїзм та комунікативні вміння), діяльнісним (проєкті вміння та якості рольової компетентності) та акмеологічним (екзистенцій на сповненість, потреба у самоактуалізації та духовний інтелект).

СПЕЦИФІКА МОТИВАЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Актуальність дослідження обумовлена наявністю потреби в молодих людей реалізуватися професійно, досягаючи прагнення бути фінансово незалежним. Підприємництво в нашій країні на сьогодні в активній фазі розвитку, і при мотивованості молодої людини до підприємницької діяльності вона може виразити себе як висококваліфікований фахівець, задовольняючи потяг до морального та матеріального благополуччя. Мета дослідження: вивчення специфіки мотиваційної спрямованості особистості студентського віку на підприємницьку діяльність. Методи дослідження: метод теоретичного аналізу; метод емпіричного дослідження (опитувальники К. І. Фоменко «Мотиваційно-ціннісні орієнтації на підприємницьку діяльність», М. Кубишкіної «МАС», методика Е. Шейна «Якорі кар'єри», методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса). Для математично статистичної обробки використано коефіцієнт лінійної кореляції (критерій Пірсона). Вибірку склали 212 осіб студентського віку 17-26 років. Результати дослідження. Визначено взаємозв’язок спрямованостей особистостей студентського віку, їх прагнень та кар’єрних уподобань із показниками мотиваційних орієнтацій підприємницької діяльності, виявлено провідні мотиви підприємницької діяльності особистостей студентського віку. Висновки. Мотиваційна спрямованість осіб студентського віку на підприємницьку діяльність має свою специфіку. Наявний взаємозв’язок між мотиваційно-ціннісними орієнтаціями на підприємницьку діяльність й спрямованостями особистості на себе, спілкування, справу та її прагненнями до соціального престижу, суперництва, досягнення цілей є позитивним. Найбільшу схильність до підприємницької діяльності має студентська молодь, яка в побудові професійного шляху орієнтована на різнобічну управлінську компетентність, на успіх через подолання нездоланних перешкод у створенні нового, яка прагне винаходити, діяти нестандартно, креативно, що виражено в переважанні якорів кар’єри «Менеджмент», «Виклик», «Підприємництво». Перевагу мають особистості з прагненням до соціального престижу та спрямованістю на себе.