Дослідження впливу параметрів роботи електровідцентрових насосів на продуктивність обводнених газових свердловин

Розглянуто основні особливості розробки газових і газоконденсатних родовищ в умовах активного надходження законтурних та підошовних вод у продуктивні поклади й видобувні свердловини. Охарактеризовано різні шляхи оптимізації умов експлуатації високообводнених свердловин на завершальній стадії розробки родовищ. На основі численних досліджень обґрунтовано доцільність і геолого-технологічні умови застосування механізованих способів експлуатації обводнених свердловин. Використовуючи програмний комплекс PipeSim компанії “Schlumberger” проведено дослідження впливу параметрів електровідцентрових насосів (ЕВН) на продуктивні характеристики обводнених газових свердловин. На основі результатів досліджень встановлено величину водного фактора, вище якого припиняється фонтанна експлуатація газової свердловини. Для відновлення продуктивності свердловини підібрано ЕВН типу REDA DN3100 та досліджено вплив різної його робочої частоти на вибійний тиск, дебіти рідини й газу. Побудовано графічні залежності дебітів газу, рідини й вибійного тиску від робочої частоти ЕВН. Встановлено, що дебіти газу й рідини зростають зі збільшенням робочої частоти ЕВН. На основі результатів проведених розрахунків здійснено порівняльний аналіз технологічних параметрів експлуатації обводненої свердловини як з використанням ЕВН типу REDA DN3100, так і без його використання. Виведено залежності, які дають можливість прогнозувати технологічні параметри експлуатації обводненої свердловини. Підтверджено високу технологічну ефективність використання ЕВН для інтенсифікації розробки нафтогазових родовищ в умовах інтенсивного обводнення продуктивних покладів і видобувних свердловин.

Науково-методичні і нормативні чинники актуалізації результатів геолого-економічних оцінок родовищ корисних копалин

Розглянуто основні аспекти актуалізації результатів геолого-економічних оцінок родовищ корисних копалин, науково-методичні й нормативні чинники проведення цієї роботи, спрямованої на підвищення рівня інформаційної вивченості родовищ корисних копалин як основи Державного балансу запасів корисних копалин України, системи управління ресурсами й запасами корисних копалин, інвестиційного планування. Принцип періодичності проведення геолого-економічної оцінки відповідає міжнародним практикам щорічного розкриття звітності про запаси і ресурси корисних копалин перед фондовими біржами. Загалом проведення періодичних (повторних) геолого-економічних оцінок актуалізує техніко-економічні й фінансові показники господарської діяльності користувачів надр для цілей інвестиційного планування та оподаткування.Втрати держави внаслідок послаблення контролю за станом запасів корисних копалин і раціональним використання надр сукупно важко оцінити, проте вони однозначно вагомі й значущі.

Лейкогранулітова формація і зеленолевадівська світа побузького гранулітового комплексу (західна частина Українського щита). Стаття 1. Загальні відомості, склад, будова, стратиграфічне положення

У статті продовжено обговорення походження лейкогранулітової формації побузького гранулітового комплексу й можливості її виокремлення як самостійного стратиграфічного підрозділу – зеленолевадівської світи – у схемі розчленування нижнього докембрію Українського щита (УЩ). Цю тему було несподівано порушено в статті колективу авторів [24] після тривалого активного використання названих підрозділів у науковій літературі й геологічній практиці. Автори висловили думку, що лейкогранулітова формація не є стратигенним утворенням, а виникла в результаті динамометаморфізму та супутніх процесів діафторезу й кварц-польовошпатового метасоматозу. Саме тому вони вважають, що зеленолевадівську світу треба вилучити зі стратиграфічної схеми докембрію УЩ. Аргументи, які наводять автори опублікованої статті, не видаються переконливими. Зеленолевадівська світа і гранітоїди, які її заміщують, мають значне поширення в південно-західній частині УЩ й охоплюють приблизно половину її території. Саме тому уявлення про походження та структурну позицію цих утворень мають важливе значення для геологічного картування цього регіону й розуміння його геологічної будови та еволюції. Тож у цій публікації наведено відомі раніше й нові свідчення на користь початкових пріоритетних висновків про стратигенне походження лейкогранулітової формації (зеленолевадівської світи) [17]. Показано, що лейкогранулітова формація складена здебільшого лейкократовими двопольовошпатовими гнейсами та підпорядкованими їм різноманітними супутніми породами. На підставі відмінностей у складі супутніх порід формація чітко поділяється на дві частини: нижню з магнетитумісними породами і верхню з переважанням лейкократових гнейсів, часто перетворених у різноманітні на вигляд гранітоїди. У стратиграфічній схемі УЩ ці частини лейкогранулітової формації позначені як самостійні підрозділи – павлівська (нижня) і зеленолевадівська (верхня) товщі.

Моделювання тампонажного каменю на цементно-зольній основі

У цій праці автори мають на меті одержати статистичну математичну модель цементно-зольного тампонажного каменю з функцією відгуку – міцність каменю. Зокрема, сформульовано задачу щодо встановлення впливу на міцність тампонажного каменю домішки у вигляді кислої золи-виносу теплових електростанцій (пуцоланова домішка). Методи дослідження. Для одержання статистичної моделі використано ротатабельний центральнокомпозиційний план експерименту. Результати оброблено із застосуванням методу комп’ютерного математичного моделювання за допомогою системи STATGRAPHICS Plus for Windows. Наукова новизна. З’ясовано, що гіперповерхня G (X₁, X₂) має точку екстремуму. Це дає змогу оптимізувати за факторами X₁, X₂ склад тампонажної суміші.Практична значущість. Отримані результати дають можливість прогнозувати міцнісні характеристики каменю на основі цементно-зольного складу.Результати. Одержано статистичну математичну модель цементно-зольного каменю на основі цементу загальнобудівельного призначення марки ПЦІ-500-Н. За отриманими Парето-графіком, гіперповерхнями й контурними кривими визначено характер і ступінь впливу кожного з членів полінома на цільову функцію – міцність цементного каменю G (X₁, X₂, X₃). Найбільшу статистичну значущість мають фактори моделі Х₁, Х₃, фактор Х₂ є статистично найменш значущим. Результати моделювання підтверджують, що водосумішеве співвідношення не має значного впливу на міцність тампонажного каменю в заданому діапазоні рецептур. Максимальна міцність тампонажного каменю G = 13,582 МПа має місце в точці оптимуму з координатами: Х₁ = 0,689; Х₂ = −0,295; Х₃ = 1,105.

Індекси доступності критичної мінеральної сировини для “зеленої” енергетики

У межах дослідження запропоновано методику визначення та розрахунок доступності 17 видів мінеральної сировини, які є критичними для переходу до “зеленої” енергетики з огляду на десять основних технологій. Розрахунок індексів доступності ґрунтується на ранжуванні металів за такими параметрами: 1 – абсолютна кількість металу, використаного в поточному періоді; 2 – прогнозований попит на метал в енергетиці у 2050 році; 3 – кількість технологій, де є потреба в окремому металі; 4 – кумулятивні викиди CO₂, пов’язані з виробництвом металу; 5 – період наявності запасів; 6 – кількість країн, які продукували більш як 1 % світового виробництва металу; 7 – країни з максимальною річною продуктивністю щодо виробництва металу. Відповідно до цих характеристик метали ранжовано за двома сценаріями. Визначено індекс доступності кожного виду сировини. Розрахунок індексу доступності для кожного металу було розширено за допомогою моделювання лінійного тренду та техніки нечіткої логіки. Враховано два сценарії товарних систем “попит-пропозиція” з попередньо розробленим прогнозом до 2050 року: ймовірність базового незалежного параметра та збалансована нечітка сума. Обидва сценарії дали зіставні результати розрахунку, але другий підкреслив важливість ланцюга постачання. Найнижчі значення індексу доступності (до 0,15) розраховано для кобальту, графіту й літію, які є ключовими для виробництва акумуляторів. Низькі показники (до 0,20) також отримано для заліза, нікелю та хрому. Модель нечіткої логіки допомогла розкрити два сценарії до 2050 року й виявити високий рівень невизначеності для прогнозу на 2050 рік.

Пошуки родовищ рідкісних металів у Східноукраїнській пегматитовій області – важливий складник геологорозвідувальних робіт в Україні

Низка рідкіснометалевих елементів, як-от Ta, Nb, Li, Be, Sn, Y, TR, родовища яких безпосередньо пов’язані з пегматитами, входять до переліку критично важливих корисних копалин США, Канади, Австралії та ЄС. Це спонукає розвивати мінерально-сировинну базу вказаних елементів, а також указує на потребу переоцінення відомих і пошуку нових родовищ рідкіснометалевих пегматитів. Передувати витратному етапу геологорозвідувальних робіт має докладний усебічний науковий аналіз наявних матеріалів про пегматити досліджуваного регіону зі створенням дієвих критеріїв та ознак прихованого зруденіння. У статті розглянуто геолого-структурні умови розвитку пегматитів та особливості гранітоїдного магматизму Східноукраїнської пегматитової області (Середнє Придніпров’я і Західне Приазов’я), які визначають спеціалізацію пегматитових асоціацій і сформованих ними пегматитових полів та поясів. Виокремлено три пегматитогенерувальні етапи розвитку пегматитової області. Показано, що з третім – граніт-зеленокам’яним етапом пов’язуються всі рідкіснометалеві пегматити області. Також проаналізовано геологічну позицію та будову двох родовищ рідкісних металів (Шевченківське – літію; Крута Балка – літію, танталу, ніобію) та враховано структурну позицію наявних рудопроявів і точок мінералізації рідкіснометалевих пегматитів. На основі геологічної інформації щодо цих родовищ і рудопроявів із залученням результатів власних досліджень і даних з відкритих джерел, сформульовано найвагоміші пошукові критерії й ознаки рідкіснометалевих пегматитів Східноукраїнської пегматитової області. Відтак надано рекомендації на проведення наукового аналізу території зі складанням загальних прогнозних карт території і детальних карт перспективних структур у масштабі 1:10 000–1:25 000; рекомендовано першочергове виконання розшуково-оцінювальних робіт у межах вузлів рідкіснометалевих пегматитів – Воскресенського, Воскресенського-2, Мокроялинського, Блакитні Скелі, Садового в Західному Приазов’ї та Комендантівського й Жовтянського в Середньому Придніпров’ї, а також проведення детального картування Гуляйпільського пегматитового вузла на півдні Софіївської структури.

Про характеристику алмазів з давніх осадових товщ крайових частин платформ

На підставі проведених комплексних досліджень підтверджено припущення щодо різних особливостей алмазів з кількох перспективних ділянок Тунгуської алмазоносної субпровінції, серед яких найперспективнішими є деякі території Байкітської та Південнотунгуської областей. Істотний вплив на формування тут давніх розсипів алмазів має докембрійська фаза кімберлітового магматизму в Присаянні та інших подібних структурах Сибірської платформи, звідки кристали зносилися в Іркутський амфітеатр. Обґрунтовано гіпотезу про при­урочення областей поширення округлих алмазів до полів розвитку докембрійських теригенних формацій. Це дає змогу прогнозувати виявлення високопродуктивних тіл і в крайових частинах давніх платформ, що вже засвідчено на прикладі Східноєвропейської платформи. Результати вивчення алмазів уможливлюють термальний вплив на кристали в умовах давніх вторинних колекторів магматичних утворень трапової формації, що спричинило перехід зелених плям пігментації в бурі. Судячи з наявності баласів у розсипах басейну р. Нижня Тунгуска, карбонадо в басейні верхньої течії р. Вілюй і баласів тунгуського типу в Середньомархінському алмазоносному районі (СМАР), типових округлих алмазів і тригонтриоктаедрів I різновиду, знесення таких алмазів могло сягнути зони зчленування Тунгуської синеклізи й Анабарської антеклізи (межиріччя Марха — Тюнг). За низкою типоморфних особливостей вивчені алмази близькі до кристалів розсипів Уралу й Середнього Тіману, але на відміну від них, характеризуються вищим (не менш як у 3–5 разів) умістом ламінарних кристалів ряду октаедр-ромбододекаедр, що свідчить про полігенезу їхніх корінних джерел (не менш як двох полів докембрійської фази й одного — мезозойської фази магматизму). Типоморфні особливості алмазів важливі для палеографічних реконструкцій поширення давніх продуктивних відкладів. Проведене мінералогічне районування території розсипної алмазоносності за типоморфними особливостями алмазів відкриває можливості локалізації перспективних площ і пошуку корінних джерел цього мінералу, що є набагато стійкішим в екзогенних умовах, порівнюючи з іншими мантійними утвореннями. Отримані типоморфні особливості алмазів описуваних осадових товщ можна також використати для відновлення екзогенної історії на шляху від їхніх джерел до місць сучасного розміщення в розсипах, що дуже важливо для визначення джерел знесення алмазоносного матеріалу.

Оцінка змін якості підземних вод водоносних горизонтів Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну

Методичними документами Водної рамкової директиви Європарламенту передбачено лише два класи якості підземних вод – “добра” і “погана”. Очевидно, що для оцінювання та картографування змін якості води цих двох градацій не досить. Тому було використано класифікацію Національного стандарту України “Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правил вибирання” (ДСТУ 4808:2007), згідно з якою підземні води за показниками хімічного складу поділяють на чотири класи: “відмінна”, “добра”, “задовільна” і “посередня”. Щоб оцінити зміни якості підземних вод у часі, було порівняно гідрогеохімічні характеристики, отримані за результатами гідрогеологічного вивчення підземних вод на етапі розвідувальних робіт у період 60–70-х років XX сторіччя та гідрогеологічного довивчення раніше закартованих площ у 2000–2010 рр. Зіставлені дані за різні часові відтинки наочно засвідчили інтенсивний перебіг процесу забруднення підземних вод у четвертинних відкладах у межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну (ДДАБ). Водночас негативних тенденцій змін якості підземних вод більш захищених – напірних водоносних горизонтів в еоценових і нижньокрейдово-сеноманських відкладах за період 1970–2010 рр. виявлено не було. Апробовані підходи картографічного оцінювання змін якості підземних вод у часі, рекомендовані ДСТУ 4808:2007, можна разом із іншими методами ефективно використовувати під час моніторингу підземних вод в Україні.

Солонянське рудне поле – пріоритетний об’єкт для старту промислового видобутку золота в Україні

У статті подано стислий огляд головних золоторудних об’єктів України та закцентовано увагу на Солонянському рудному полі (СРП), яке розташоване у Середньопридніпровській субпровінції Українського щита (УЩ). На сьогодні в Україні відкрито 10 родовищ і понад 200 перспективних рудопроявів золота в межах металогенічних провінцій: Карпатсько-Кримської, Дніпровсько-Донецької та УЩ. Найбагатшою золотоносною провінцією є УЩ, ресурси якого оцінюються в не менш як 2400 т благородного металу. З них близько 1000 т зосереджені в межах СРП, де компактно розміщені золото-молібденові родовища Сергіївське та Балка Золота, а також рудопрояви золота Аполлонівський, Східноаполлонівський, Новий, Тетянин, Дорожній, Розрахунковий, Центральний, Сонячний. З огляду на сукупність сприятливих геолого-економічних умов, як-от значні ресурси благородного металу, проста геологічна будова, чіткий контроль та особливості локалізації зруденіння, вигідне географо-економічне положення тощо, СРП має реальні передумови для початку промислового видобутку золота в близькій перспективі. У межах рудного поля першочерговим об’єктом для розробки вважається Сергіївське родовище.

Особливості фацій рифів силурійського віку Волино-Поділля

На території Волино-Поділля силурійські відклади представлені потужними товщами теригенних і карбонатних відкладів, як-от мергелі, аргіліти, вапняки, доломіти тощо. Оскільки ці відклади мають високі колекторські властивості, вони перспективні на вуглеводні. Також глини слугують покришками для пасток нафти й газу. У промисловості їх часто використовують як будівельний матеріал.Промислових скупчень вуглеводнів у карбонатних товщах Волино-Поділля поки ще не виявлено. Утім є численні ознаки нафтогазоносності цих відкладів у силурійських і верхньодевонських вапняках. У карбонатних товщах силурійського віку наявні нафтогазоперспективні рифогенні вапняки у трьох горизонтах: скальському, малиновецькому й баговицькому. Вони утворюють бар’єрний риф, який простягається від району Локачинського валу на північному заході до м. Чернівців на південному сході.Дослідження має на меті визначити поширення рифових фацій силуру Волино-Поділля та горизонтів у цих відкладах; уточнити їхню стратиграфічну належність; показати роль тектонічних рухів у формуванні фацій і товщини рифогенних відкладів, а також окреслити можливості пошуків вуглеводнів у силурійських рифогенних утвореннях.