Purpose. The purpose of the current article is to describe syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures. The above-mentioned figures are classified, their percentage ratio and stylistic functions in the novels by Charlotte Bingham are outlined.Methods. The current study uses a combination of general scientific (analysis-synthesis method, continuous sampling method, descriptive method, quantitative analysis) and linguistic methods. The definitional analysis is used to clarify linguistic terms and notions specified by the research topic. The word-formation analysis is used to single out word-formation patterns of the analysed language units. The stylistic analysis is used to research into syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures and study their stylistic colouring in certain communicative situations.Results. The article presents a study of syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures in the novels by Charlotte Bingham. The term “transposition of syntactic structures” has been defined as transposition of the sentence model in the context that results in the unexpected turn in the logical meaning and additional connotations. Syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures have been classified into three groups: quasi-declarative, quasi-interrogative and quasi-negative sentences. It has been researched that in the novels by Charlotte Bingham transposition of syntactic structures is chiefly represented by quasi-affirmative sentences (48.8%). It has been revealed that quasi-declarative sentences are used in dialogues to mark colloquial speech. It has been ascertained that the transposition of interrogative sentences is less frequent (41.3%) and is mainly used to refer to the character’s self-talk. It has been substantiated that quasi-negative sentences are infrequent (9.9%) and are chiefly used to weaken the positive qualities of the denoted reality.Conclusions. The novels by Charlotte Bingham contain all types of syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures. The above-mentioned figures are chiefly represented by the transposition of declarative (48.8%) and interrogative (41.3%) sentences. Quasi-negative sentences are infrequent (9.9%).Key words: declarative sentence, interrogative sentence, negative sentence, reevaluation, syntactic stylistic figures. Мета пропонованого дослідження – розглянути синтактико-стилістичні фігури із транспозицією типів речень, здійснити їхню типологізацію, визначити їхнє кількісне співвідношення та охарактеризувати їхні стилістичні функції у романах Шарлотти Бінґхем.Методи. У роботі використано загальнонаукові (аналіз та синтез, суцільна вибірка, описовий метод, кількісний аналіз) і власне лінгвістичні методи. Дефініційний аналіз – для уточнення лінгвістичних термінів та понять, окреслених темою дослі-дження; словотвірний аналіз – для встановлення словотвірних структур відповідно до способів словотвору; стилістичний аналіз – для вивчення синтактико-стилістичних фігур із транспозицією типів речень, з’ясування їхнього стилістичного забарвлення в аналізованих комунікативних ситуаціях.Результати. Дослідження присвячено вивченню синтактико-стилістичних фігур із транспозицією типів речень у романах Шарлотти Бінґхем. Визначено, що транспозиція типів речень – це використання синтаксичних структур у невластивих їм логіко-предметних значеннях та з додатковими конотаціями. Синтактико-стилістичні фігури з транспозицією типів речень поділено на три групи: із переосмисленням розповідного (І група), запитального (ІІ група) та заперечного (ІІІ група) речень. Встановлено, що у романах Шарлотти Бінґхем превалюють фігури першої групи (48,8%). Розкрито, що вони використовуються у діалогічному мовленні персонажів як маркер розмовного стилю. З’ясовано, що фігури другої групи вживаються авторкою дещо рідше (41,3%), передусім позначаючи ведення персонажем внутрішнього діалогу. Розкрито, що третя група фігур є найменш численною (9,9%) і використовується насамперед задля послаблення позитивних якостей позначуваного.Висновки. У романах Шарлотти Бінґхем представлено всі різновиди синтактико-стилістичних фігур із транспозицією типів речень. З-поміж них найбільш поширеними є фігури з переосмисленням розповідного (48,8%) та запитального (41,3%) речень. Група фігур із переосмисленням заперечного речення є найменш репрезентативною (9,9%).Ключові слова: заперечне речення, запитальне речення, переосмислення, розповідне речення, синтактико-стилістичні фігури